Проектний підхід до формування ідеї цілісної картини світу у дітей дошкільного віку
Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 45 «Ліхтарик»
Запорізької міської ради Запорізької області
Адреса: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дивногорська, 6. Тел. (0612) 32-17-22.
Посилання на матеріал: dnz45zp.jimdo.com
Автори: педагоги ЗДО(ясла – садок) № 45 «Ліхтарик» Запорізької міської ради Запорізької обл.
Провідна педагогічна ідея досвіду.
Провідна ідея досвіду полягає у зміні та розробці освітнього дизайну системи дошкільної освіти з занятійно - урочної на відкритий простір для пізнання. Впровадження методу проектів який би дав суб’єктам-учасникам освітнього простору можливість самостійно здобувати знання, набувати практичних навичок, під час виконання практичних завдань, розв’язувати проблеми, що потребувало б інтеграції знань з різних предметних областей. У проектній діяльності виховується «діяч», а не «виконавець», розвиваються вольові якості особистості, формуються навички партнерської взаємодії. Формуються загальні компетенції у дітей Такими як: ініціативність, здатність організувати діяльність (власну або інших людей), уміння адаптуватись у нових нестандартних ситуаціях, готовність критично аналізувати та адекватно оцінювати результати діяльності не лише як значущі для себе, а як такі, що матимуть наслідки для інших. Перелічені вище ознаки загальної компетентності повинні ґрунтуватися не просто на знаннях і вміннях у тій чи іншій галузі, а на ціннісних пріоритетах особистості та особливостях її ментального досвіду.
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду обумовлено створенням методичного забезпечення до комплексної програми «Світ дитинства», яка відповідає вимогам Базового компоненту дошкільної освіти ( нова редакція). Сьогодення ставить однією з головних задач дошкільної освіти розвиток компетентнісної особистості дитини дошкільного віку, формування у дітей цілісної, реалістичної картини світу, основ світогляду. Але слід зробити дитинство найвищою цінністю, щоб виховувати і навчати дитину з мудрістю дорослого життя та підготувати дитину до життя дитини в сучасному світі.
Практичні розробки досвіду роботи надають можливість вивільнити час для того щоб педагог більше уваги приділяв особистісному спілкуванню з суб’єктами освітнього простору протягом дня, тижня, місяця, року. виховував компетентнісну особистість дошкільника.
Треба зазначити що відкритий освітній простір насамперед дає змогу вихователю розвивати свою педагогічну компетентність, світогляд.
Науково-теоретична база досвіду є:
Науковим підґрунтям досвіду є наукові дослідження та практичні розробки як вітчизняних так і світових науковців, педагогів-практиків.
1. Метод проектів виник наприкінці ХІХ століття у США. В його основі, на думку дослідників, відобразилися ідеї американського філософа та педагога Дж. Дьюї. Він вважав, що освіта повинна давати не лише знання, що знадобляться у майбутньому, але й уміння та навички, що вже сьогодні допоможуть дитині розв'язати нагальні життєві проблеми. Таким чином Дж. Дьюї докорінно змінив підхід до трактування ролі навчання. Він переконував: школа повинна стати тим місцем, де дитина вчитиметься долати труднощі, спілкуватися, здобувати необхідні знання, досліджувати навколишній світ.
2. Однодумцем Дж. Дьюї став В. Х. Кілпатрик який виділив, що навчання повинно будуватися в процесі вирішення дитиною проблеми, яка його зацікавила. У його основі — дитячі інтереси, що є ефективним засобом формування потрібних суспільству моральних якостей. В.Х. Кілпатрик був переконаним - навчання стає успішним лише тоді, коли підпорядковується нахилам дитини та уникає примусу. Сам термін «метод проектів» учений тлумачив як «цільовий спосіб ставитись до дітей таким чином, щоб пробуджувати в них все найкраще, а потім дозволяти їм повірити у себе якомога сильніше» . В.Х. Кілпатрик запропонував першу класифікацію проектів, поділивши їх на створювані, споживчі, проекти - розв'язання проблем, проекти-вправи.
3. Теоретичне обґрунтування методу проектів здійснив також американський дослідник Е. Коллінгс. Він вважав, що у процесі навчання слід спиратися на практичний досвід школярів. Е.Коллінгс запропонував своє бачення класифікації проектів. Дослідник поділяв їх на ігрові, проекти розповідей, екскурсійні та трудові.
4. Розвиток методу проектів у вітчизняних школах пов’язаний з іменами вітчизняних педагогів : В. В. Ігнат’єв, М. В. Крупеніна, В. М. Шульгін та ін. Прихильники методу проектів оголосили його єдиним засобом перетворення школи навчання в школу життя.
5. Слід зазначити внесок Савченко Лариси Олексіївни в статті: «Проектна діяльність в практиці вищої педагогічної школи» розглянуті проблеми проектної діяльності у вищий школі, типи проектів, критерії за якими розрізняють проекти. Визначено поняття «проект». Розкриваючи сутність поняття «проект», зосереджена увага на тому, що у педагогічній науці немає єдиного його тлумачення. Проектна технологія передбачає наявність проблеми, що вимагає інтегрованих знань і дослідницького пошуку її вирішення. Вона наголошувала що результати проектної діяльності повинні мати практичну, теоретичну, пізнавальну значимість.
6. Аналіз сучасних педагогічних реалій дозволяє стверджувати, що проблема інтеграції як педагогічного явища слід розглядати в контексті сучасних провідних тенденцій світової педагогічної системи і традицій української освіти, зокрема впровадження діяльнісного методу проектів. Поняття „інтеграції” має загальнонауковий зміст і часто використовується у дидактиці. У загальнонауковому аспекті інтеграція (від лат. Integеr – цілий) – це „процес пристосування і об’єднання розрізнених елементів в єдине ціле при умові їх цільової та функціональної однотипності”. Аналіз науково-педагогічної літератури переконує в тому, що дослідженню проблем інтеграції знань на міжнауковому, філософському педагогічному рівнях вивчали С. Гончаренко, Б. Кедров, Б. Новик, О. Спіркін, В. Тюхтін та ін. Основні положення теорії міжпредметних зв’язків у цілісному процесі навчання були об’єктом дослідження І. Волощука, Н. Лошкарьової, В. Максимової, В. Федорової та ін. Загалом же ця проблематика досліджувалася в дисертаційних працях (Р. Гуревич, О. Левчук, Л. Медведєва, С. Старченко, Ю. Сьомін, Т. Тарасова, О. Тимошенко, М. Чапаєв, О. Янзіна та ін.). Згідно цих тверджень інтеграція може бути розглянута як мета і шлях створення цілісності. При цьому системні цілісні знання слід розгядати як стан, результат, до якого можна прийти, здійснюючи інтеграцію.
Стисла анотація досвіду У сучасній системі освіти все більше уваги приділяється компетентістному підходу в освіті, основна ідея виховувати особистість, здатну в умовах сучасного життя діяти адекватно, покладати на себе відповідальність за будь-що або за будь-кого, застосовувати набуті знання і досвід у нових умовах, орієнтуючись при цьому на моральні цінності. Таку змогу дає проектна діяльність, що має початок і кінець за часом і спрямована на досягнення прогнозованих результатів, створення обумовленого продукту чи послуги, при визначених ресурсах, термінах та діях. Проектний метод – це дидактичний інструмент, який створює унікальні передумови для розвитку цілеспрямованості та самостійності учасників проекту в здобутку нового, стимулюючи їх природну тягу до непізнаного, допомагає оволодіти новим способом діяльності. Педагог стає організатором активної пізнавальної діяльності суб’єктів - учасників освітнього простору, стає співучасником творчого процесу та розвиває свої творчі здібності. Тому ключовою надбанням в досвіді є створення та апробація низки заходів(проектів) яка допомагає педагогу в формуванні компетентнісної особистості дошкільника з своїм особистісним світоглядом, якому притаманні таки загальнолюдські поняття про добро, зло, честь, людську гідність.
У педагогічній науці міжпредметні зв’язки розглядаються і як міжнаукові зв’язки. Отже, міжпредметні зв’язки, в широкому розумінні слова, – це педагогічний еквівалент дидактичних зв’язків, які реалізуються в навчальному процесі. Другий рівень дидактичної інтеграції передбачає синтез взаємодіючих наук на основі деякої базової дисципліни. Мається на увазі так званий „внутрішньодисциплінарний синтез, який об’єднує різні теорії в рамках одного предмета. Такий синтез носить діалектичний характер, дає можливість враховувати диференціацію знань та є методом досягнення єдності наукових знань. Третій рівень дидактичної інтеграції передбачає наявність теоретичного і технічного інструментарію базової та суміжних дисциплін. Інтегрований підхід, як спосіб інтеграції змісту освіти найбільш поширеними є на початкових кроках навчання. Зазначимо, що суть інтегрованого навчання полягає в тому, що будова навчального середовища містить окремі розділи, які тісно поєднані. Відповідно до цього метою такого навчання є: формування в дітей цілісного уявлення про навколишній світ, системи знань і вмінь; досягнення якісної, конкурентоздатної освіти; створення оптимальних умов для розвитку мислення дошкільників в процесі вивчення різних предметних знань , активізація пізнавальної діяльності; ефективна реалізація розвивально-виховних функцій навчання. Серед переваг інтегрованої освіти є те, що інтеграція пожвавлює навчальний процес; економить навчальний час; позбавляє від перевтоми
Авторами досвіду створено:
- перспективний циклічний план роботи;
- банк наочних, демонстраційних, електронних матеріалів, дидактичних ігор, посібників;
- предметно-розвивальне середовище;
- добірку орієнтовних конспектів занять, сценаріїв вечорів розваг про що свідчать позитивні результати щодо розвитку компетенцій дітей дошкільного віку
Результати роботи мають позитивну динаміку що підтверджує ефективність проведеної роботи з даної проблеми
Результативність впровадження досвіду
Підвищення рівня знань, умінь і навичок дітей засвідчує, що діти знають, розрізняють, пізнають і називають , а головне створюють свою думку та відношення до оточуючого середовища.
Результати спостережень та відгуки батьків свідчать, що діти активно вступають у контакт з однолітками та дорослими; беруть участь в іграх, виявляють інтерес до оточуючого світу, відчувають себе більш розкуто.
Актуальність теми. Дошкільний вік багатьма психологами характеризується як вік котрий має в собі великі нереалізовані можливості в пізнанні навколишнього світу. Розкрити їх допомагає освітня діяльність. У спільній діяльності дорослого і дітей і самостійної діяльності дітей успішно розвиваються творчість, розумові здібності, навчальні інтереси, що сприяє процесу активного оволодіння знаннями, формування у дитини фундаменту цілісного сприйняття світу.
Але до сьогоднішнього дня в дошкільної освіті існувала тенденція збільшення кількості занять в режимі дня, включення в них не завжди корисного і необхідного вихованцю змісту, що надає, як правило, уривчасті відомості з різних галузей науки. Така інформація не стає знанням, оскільки не актуалізується дитиною в його житті, і, відповідно, не формується цілісного уявлення про світ як єдину систему, де все взаємопов'язано.
Сприйняття подібної інформації позначається і на зниженні рухової активності дітей. А вимоги часу зобов'язують нас, працівників дошкільних установ шукати нові методи навчання та подачі інформації. Це обумовлено необхідністю індивідуального підходу до кожної дитини, який дозволяє виявити його інтереси, здібності, творчі задатки.
ОТЖЕ, варто було б з розумінням справи поставитися до поступового переходу від навчально-дисциплінарної до особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти, в результаті чого можна було б провести зміщення акцентів з фронтальних форм роботи з дітьми на індивідуальні, оцінювання діяльності дітей навіть під час проведення фронтальних занять розглянути з позицій індивідуального підходу до розвитку кожної конкретної дитини, орієнтуючись на її «зону найближчого розвитку». Одним із способів реалізувати цю вимогу є впровадження інтегрованих занять в дитячому садку..
Інтеграція (від латинського слова integes – повний, цілий) це нове явище у освіті. Ще К.Д.Ушинському інтеграцією письма і читання вдалося створити аналітико-синтетичний метод навчання грамоти. У 60-х роках проводив “Уроки мислення в природі”. Це один з найбільш вдалих прикладів інтеграції різних видів діяльності, об’єднаних однією метою. Сьогодні ідея інтеграції змісту навчання приваблює багатьох вчених і педагогів у нашій країні і за кордоном
Проблема інтеграції дошкільної освіти важлива і сучасна як для теорії, так і для практики. Актуальність цього питання продиктована новими соціальними запитами, що висуваються до дитячого садка. Побудова освітнього процесу в ДНЗ на засадах інтеграції забезпечує підвищення рівня ефективності діяльності як керівників, так і педагогів у створенні середовища особистісного розвитку дитини і результативності освітнього процесу в контексті формування дошкільної зрілості випускника дошкільного навчального закладу.
Інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:
доступності;
науковості;
послідовності;
системності;
цілісності;
логічності;
вертикального тематизму.
Щоб узагальнити зміст, дати його у цілісному вигляді, потрібно зінтегрувати матеріал навколо якоїсь основної ідеї, проблеми. У такій діяльності виховується «діяч», а не «виконавець», розвиваються вольові якості особистості, формуються навички партнерської взаємодії. Формуються загальні компетенції у дітей таки як: ініціативність, здатність організувати діяльність (власну або інших людей), уміння адаптуватись у нових нестандартних ситуаціях, готовність критично аналізувати та адекватно оцінювати результати діяльності не лише як значущі для себе, а як такі, що матимуть наслідки для інших. Перелічені вище ознаки загальної компетентності повинні ґрунтуватися не просто на знаннях і вміннях у тій чи іншій галузі, а на ціннісних пріоритетах особистості та особливостях її ментального досвіду.
Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме заняття (“інтегроване”), а навчальна тема, цикл, розділ, блок – (можлива інша
назва, це – не суттєво) освітньої програми, тоді головним буде – ідея навчального компонента, тобто такі положення (поняття, закономірності, причинно-наслідкові зв’язки тощо), які відбивають
сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля.
Аналіз сучасних досліджень свідчить про стійкий науковий інтерес до проблеми інтеґрації в освіті.
Питання інтеграції освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі досліджували сучасні науковці: І.Д. Бех, М.С. Вашуленко, І.А. Зязюн, В.Р. Ільченко, І.Кіндрат, О. Савченко,
О. Білан, А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, С.М. Якименко. Вони вважали, що завдяки інтеграційному підходу в організації занять у свідомості дітей формується цілісне уявлення про предмет (об’єкт, явище),
об’єктивна картина світу і діти починають активніше використовувати знання на практиці, підвищується якісний рівень їхньої самостійної роботи. Під час інтегрованих занять значно
збільшується зацікавленість дітей темою та покращується якість засвоєння ними знань і вмінь. Суттєвими в дослідженні проблеми інтеґрованого підходу в системі освітнього процесу в
дошкільному навчальному закладі є праці таких науковців: К. Бєлая, І.Кіндрат, М. Лазарєва та ін. Поняття «інтеґрація» увів у науку Ґ.Спенсер у 1857 році, зв’язавши його з поняттям
«диференціація». Інтеґрація діалектично пов’язана з протилежною тенденцією - розчленованістю і спеціалізацією частин цілого. Якщо інтеґрація прагне об’єднати всі елементи, щоб система
функціонувала з максимальним ефектом, то диференціація прагне послабити взаємозв’язок між елементами, щоб максимізувати ефективність функціонування кожного з них.
Чим за віком дитина молодша, тим менше диференційовано його розвиток. Найбільш ефективно освітні завдання вирішуються в тому випадку, коли педагог цілеспрямовано використовує інтегративний підхід при організації освітнього процесу.
Особливістю сучасних знань є їх інтеграція. Сучасне філософське знання складається з філософської антропології, онтології, епістемології, соціальної філософії, філософії наук, філософських питань природознавства, етики, естетики, логіки, філософської культурології та історії філософії. Отже, у педагогіці інтегративний підхід до розвитку дитини сприяє формуванню цілісного розуміння дитиною навколишнього світу і себе в цьому світі.
Фізіологічні основи інтеграції були розроблені І. П. Павловим та І. М. Сеченовим теорія про взаємодію всіх функцій організму та взаємозв'язку їх з навколишньою дійсністю служить підтвердженням цілісності сприйняття навколишнього і адекватного відображення різних процесів і явищ за допомогою всіх аналізаторів. Дослідження В. М. Бехтерева, П.К. Анохіна, з проблем впливу комплексу мистецтв на дітей так само спираються на теорію взаємодії аналізаторів, вперше розроблену М. В. Ломоносовим, і підтверджують, що тільки взаємодія аналізаторів дозволяє суб'єкту отримувати цілісну інформацію про навколишній світ.
Психологічними основами інтеграції є таки психічні процеси як пам'ять, мислення, сприйняття, уява і т. інш., що включаються в освоєння дитиною культурної спадщини як частини суспільно-історичного досвіду. Про це говорять дослідження вітчизняних і зарубіжних психологів в області психічного та психологічного розвитку (Л. С. Виготський, Н. А. Бернштейн, А. А. Бодальєв, А. В. Запорожець, А. Н. Леонтьєв та ін.).
Ідея інтеграції бере свій початок в працях великого дидакта Я. А. Коменського, який стверджує: що пов'язано одинє з одним має бути пов'язано постійно і розподілено пропорційно між розумом, пам'яттю і мовою. Таким чином, все, чого навчають людину, повинно бути не розрізненим і частковим, але єдиним і цілим. Інтеграція - це глибоке взаємопроникнення, злиття, наскільки це можливо, в одному навчальному матеріалі узагальнених знань в тій чи іншій області.
Сучасність ставить однією з головних задач дошкільної освіти розвиток компетентнісної особистості дитини дошкільного віку, формування у дітей цілісної, реалістичної картини світу, основ світогляду. Але слід зробити дитинство найвищою цінністю, щоб виховувати і навчати дитину з мудрістю дорослого життя та підготувати дитину до життя в сучасному світі.
Актуальність використання інтегрованих занять пояснюється цілою низкою причин:
- світ, що оточує дітей, пізнається в багатогранністі та сукупності усіх проявів, а найчастіше розділи програми, спрямовані на вивчення окремих явищ цієї єдності, не дають цілісне уявлення про явище, дроблячи його на частини;
- використання інтегрованого підходу розвиває потенціал дітей, спонукає до активного пізнання навколишньої дійсності, осмислення і знаходженню причинно-наслідкових зв'язків, розвитку логіки, мислення, мовлення;
- форма проведення інтегрованого заняття нестандартна, цікава. Використання різних видів діяльності протягом заняття підтримує увагу дітей на високому рівні, знижується стомлюваність, підвищується пізнавальний інтерес;
- інтеграція в сучасному суспільстві пояснює необхідність інтеграції в освіті;
- за рахунок посилення міжпредметних зв'язків вивільняється час для самостійної діяльності дітей, для занять фізичними вправами.
- інтеграція дає можливість для самореалізації, самовираження, дає змогу проявити себе не тількі маленькому діячу але й педагогу, розкрити його професійні здібності та набувати нові.
У дітей досить рано з’являється свій світогляд. При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Зі вступом до дитячого садка ця цілісність, на жаль, починає руйнуватись через “суворі кордони” між окремими розділами програми або предметним викладанням “вузькими” спеціалістами (викладач образотворчого мистецтва не має уявлень щодо того, чим займалися діти на попередньому занятті). Тому знання, які одержують діти, можуть бути мало пов’язані між собою: на занятті з малювання дошкільнята малюють “Трактор”, а на аплікації – викладають “Блюдо для фруктів та овочів”.
Якісно новий рівень синтезу знань дітей – це інтегровані заняття. Інтегровані заняття - це форма навчально-виховної роботи, яка об'єднує змістові блоки знань із різних галузей навколо однієї теми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів дітей, що дає змогу пізнавати їм певне явище з різних сторін, досягати цілісності знань дітей. Результатом системного впровадження таких занять у ЗДО є формування системного мислення дошкільників, збудження уяви, позитивно-емоційного ставлення до процесу пізнання (за словами Н.В. Гавриш). Тобто врахування у практиці роботи принципу інтеграції дозволить здійснювати гуманно особистісний підхід до розуміння цілісної природи психіки дитини і те, що дитина сприймає світ цілісно, і відповідно до цього повинні будуватися (і плануватися) види діяльності. Одним із таких шляхів є проведення занять в дошкільному закладі на основі інтеграції змісту, відібраного з кількох предметів і об’єднаного навколо однієї мети. Що дає можливість з різних боків пізнати явище, поняття, що вивчаються та досягти цілісності знань дітей.
Інтегрований підхід до дошкільної освіти полягає в:
· реалізації як пріоритетних цілей і завдань виховання і розвитку особистості на основі формування цілісних уявлень про довкілля;
· здійсненні не тільки змістовних, а й формальних цілей і завдань виховання і розвитку;
· посиленні зв’язків компонентів змісту різних розділів освітньої комплексної або парціальної програми (міжвидова інтеґрація) і всередині розділів (внутрішньовидова інтеґрація);
· взаємодії методів і прийомів виховання і навчання (методична інтеґрація);
· синтезі видів дитячої діяльності;
· упровадженні інтеґрованих форм організації навчання: інтеґрованих занять, циклів занять, освітніх ситуацій, освітніх подорожей, тематичних днів, проектної навчальної діяльності тощо, що мають складну структуру.
Мета інтегрованих занять
- активізація пізнавальної активності дошкільників;
- формування у дитини цілісної картини світу;
- створення оптимальних умов для розвитку активних мовленнєвих операцій кожної дитини;
- отримання якісної дошкільної якісної дошкільної освіти.
Практика роботи показує, що інтегровані заняття більш цікавіші для педагогів, оскільки допомагають вирішувати під організованою пізнавальною діяльністю більшу кількість завдань на одному занятті, використати різні методи і прийоми, педагогічні та інформаційно-комунікаційні технології, інші засоби навчання. В свою чергу діти мають можливість отримати нові знання самостійно, задоволення від знань, які отримали та розвивати навики навчання. Це така організація навчального процесу в ЗДО, за якої неможлива пасивність дитини в процесі пізнання та співнавчання. На інтегрованих заняттях акцент ставиться на діяльності дітей (а не заучуванні готових відповідей та висновків), створенні проблемних ситуацій з урахуванням вікових особливостей дітей та логіки навчального матеріалу.
Під освітнім процесом у ЗДО розуміємо цілеспрямований процес розвитку дитини в результаті її активної життєдіяльності, у певним чином організованих умовах і взаємодії з педагогічними працівниками, батьками й з однолітками. На відміну від сталого і, в цілому, непорушного розкладу уроків у школі, розпорядок занять у дошкільному закладі має бути мобільним, динамічним, гнучким, таким, який можна оперативно змінити, відкоригувати безпосередньо у ході освітнього процесу, якщо того потребуватимуть конкретні обставини, непередбачені педагогом наперед під час укладання календарного плану. Ми уникаємо визначення «розклад занять», щоб ототожнювати організоване навчання дошкільників із регламентованим поурочним шкільним навчанням.
Наприклад, можлива така ситуація: діти захопилися творчим розповіданням, і вихователь не став переривати цей «політ фантазії», дозволив малюкам повніше реалізувати їхню мовленнєву активність, а відтак затримався із закінченням мовленнєвого заняття. Тож абсолютно виправданим буде перенести наступне заняття, скажімо, з малювання на другу половину дня чи й на наступний день, зважаючи на пріоритети намічених освітніх завдань самою дитиною, інші заплановані форми роботи, аби не порушувати цілісність системи освітніх впливів.
Вихователю варто керуватися принципом: «План — не догма, а керівництво до дії». Тому працюючи питаннями інтеграції є можливість відійти від сталого, нерухомого розкладу занять у дошкільному закладі, вдатися до педагогічного експромту заради повнішого задоволення інтересів, потреб вихованців і забезпечення повноцінного проживання ними сьогодення, насиченого яскравими враженнями та різноманітною діяльністю. Однак, і зловживати змінами в освітньому процесі також не слід, щоб не перетворити освітній процес на хаос. Слід пам'ятати: будь-яка ситуативна зміна освітнього процесу педагогом потребує його високої майстерності, і варіанти таких змін мають бути передбачені, підготовлені заздалегідь. Тоді вони матимуть розвивальний, виховний і навчальний ефект.
З огляду на це можна зробити висновок:
üпід час укладання розпорядку занять і розроблення календарних планів необхідно передбачати можливі «похибки» у часі,
üпродумувати певні шляхи оперативного виходу з таких прогнозованих ситуацій в інтересах та уподобаннях дітей.
Цей час надають інтегровані заняття.
Тож технологія інтегрованого заняття в ЗДО дозволяє виконати основну задачу дошкільного навчання в принципі – розкрити тему повно і глибоко, але при цьому зробити заняття мінімально тривалим. Це стимулює не перевантажувати дітей і залишати більше часу для інших заходів, наприклад, прогулянок і рухливих ігор. Крім того, це позитивно позначається на мотивації до навчання, оскільки інтегроване заняття, крім безпосередньо подачі нового матеріалу, передбачає активне включення в нього дітей допомогою елементів гри, яка, як відомо, є провідним видом діяльності дошкільника. Тим самим збільшується інтерес до навчання, пожвавлюється навчально-виховний процес. Постійне звертання до життєвого досвіду дітей. Інтегрування різних видів діяльності позбавляє від перевтоми дітей. Забезпечення сприятливих умов для розвитку творчості як вихователя, так і дітей. Вивільнений навчальний час можна використати на інші форми роботи з дітьми, для їх самостійної діяльності.
Перехід до інтеґрованого освітнього процесу є нагальною потребою сьогодення, що обумовлено модернізацією дошкільної освіти. Модернізація української освіти визначає соціальні вимоги до системи освіти. Суспільству, яке знаходиться в фазі розвитку, потрібні сучасно освічені, етичні, завзяті люди, які можуть самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, прогнозуючи можливі наслідки, здібні до співпраці, відрізняються мобільністю, динамізмом, конструктивністю, володіють розвиненим відчуттям відповідальності за прийняте рішення, за долю країни.
Інтеґрований освітній процес у ЗДО – це цілеспрямований і систематичний процес об’єднання освітніх напрямів під час спеціально організованої взаємодії педагогів і вихованців, спрямований на вирішення освітніх завдань на основі інтеґрації змісту освіти та видів дитячої діяльності. Отже, запроваджуючи інтеґрацію в освітній процес ЗДО, необхідно враховувати ще й вікові особливості дітей дошкільного віку:
· поведінка і діяльність дошкільника є «ще недостатньо диференційованим цілим» (Л.С.Виготський);
· «схоплювання» цілого раніше частин, дозволяє індивіду (в дитячому віці) «відразу», інтеґрально бачити предмети очима всіх людей ...» (В.В.Давидов);
· «перш ніж знання про цілісність світу буде оформлено в системі теоретичних понять дитини, вона повинна відтворити рухливий інтеґральний образ дійсності на рівні уяви» (В.В.Давидов, В.Т.Кудрявцев);
· «діти не рівні у своїх здібностях, але рівні у своїх можливостях» (Є.Є. Шулешко);
· для дошкільників є характерним домінування процесів інтеґрації (синтезу) над процесами диференціації (аналізу) (М. М. Подд’яков);
· в умовах інтеґрованого підходу взаємопроникнення й систематизація знань дітей, становлення в них цілісної та багатовимірної картини Всесвіту, розвиток пізнавальних здібностей, гнучкого мислення, умінь і навичок відбуваються ефективніше, але для цієї вікової категорії інтеґрований підхід до змісту освіти є органічним (К.Л. Крутій).
Отже, інтегровані заняття це процес дають таку змогу
Закономірності інтегрованого заняття:
ü усе підкорено авторському задуму;
ü об’єднується основною думкою (стрижень заняття);
ü складає єдине ціле, етапи заняття — це фраґменти цілого;
ü етапи і компоненти заняття перебувають у логіко-структурній залежності;
ü обраний для заняття дидактичний матеріал відповідає задуму (за Н.В.Гавриш, І.Кіндрат).
Отже, особливістю інтеґрованого заняття є те, що воно ґрунтується на одній головній або домінантній діяльності, ідеї (понятті, явищі), яка є стрижнем заняття. Усе інше лише допомагає глибше зрозуміти головний зміст заняття. В такій організації навчального процесу, за якої учні здобувають знання й уміння, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до дійсності в процесі планування і виконання поступово ускладняються практичних завдань - проектів, що мають не тільки пізнавальну, але й прагматичну цінність.
«Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені це потрібно та де й як я можу ці знання застосувати» - ось основна теза сучасного розуміння методу проектів, яка приваблює багато освітніх системи, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями. Іншими словами, проектний метод це інтегрована діяльність дітей, в результаті якої передбачається отримання певного продукту та його подальше використання
На інтегрованих заняттях/ проектування освітньої діяльності / інтегрований освітній процес об'єднуються різні галузі знань, зміст яких педагог відбирає, виходячи з певної теми, що диктується програмою дитячого садка. В процесі таких занять діти освоюють зміст різних освітніх областей паралельно, що дозволяє заощадити час для організації ігрової та самостійної діяльності. Інтегровані заняття об'єднують дітей загальними враженнями, переживаннями, емоціями, сприяють формуванню колективних взаємин. Необхідно прагнути, щоб кожен цикл інтегрованих занять здійснював будь-яку продуктивну діяльність, створював колективні композиції у вигляді ігор-драматизації, театральних вистав, картин або літературно-музичних композицій.
Дані форми інтеграції і розроблений для них зміст найбільш ефективно використовується в період передшкільної освіти. Цілісно- інтегративний підхід до педагогічного процесу дозволить дати майбутнім школярам цілісну картину світу, сформувати у них системні знання та узагальнені вміння.
Інтеґрація як інноваційне явище в педагогічній практиці ЗДО, викликає складність щодо впровадження в практику, тому що має ще слабке теоретичне та методичне обґрунтування, тому розуміючи необхідність в модернізації дошкільної освіти, впровадженні нових методів роботи колектив ЗДО взяв за мету створити методичне забезпечення до комплексної програми «Світ дитинства», який би відповідав вимогам Базового компоненту дошкільної освіти ( новій редакції).
Підсумуємо.
На нашу думку саме інтегровані заняття/ проектування освітньої діяльності, інтегрований освітній процес дають дитині досить широке і яскраве уявлення про світ, в якому він живе, взаємозв'язки явищ і предметів, взаємодопомогу, існування різноманітного світу матеріальної і художньої культури. Основний акцент освітньої діяльності припадає не стільки на засвоєння певних знань, скільки на розвиток образного мислення. Інтегровані заняття/проектування освітньої діяльності , інтегрований освітній процес також передбачають обов'язкове розвиток і творчої активності дитини.
Інтеграція - це перехід кількості в якість!
Посилання до використаних джерел:
http://www.pryluky-dnz2.edukit.cn.ua/informaciya_dlya_pedagogiv/...
http://www.novovorontsovka-dnz1.edukit.kherson
http://metodportal.com/node/50380
http://pandia.ru/text/80/094/129
http://ukrdeti.com/wp-content/uploads/2017/08/